1. За останні 3 роки показники товарообігу між Україною та РФ постійно скорочуються. Це стосується, як українського експорту до РФ, так і російського імпорту в Україну. Щороку таке скорочення складало 10-15% в загальних показниках українсько-російського товарообігу. При цьому, падіння українського експорту складало від 12 до 15%, в той же час скорочення російського імпорту коливалось в межах 10%. Мінялась також і структура експорту та імпорту. Відбулось скорочення поставок українських сільськогосподарських товарів до РФ на 5%, продукції металургії на 20%, продукції з високим ступенем переробки (машинобудування) на 24%.
2. Особливо драматично ситуація розвивається в 2013 та поточному роках, коли російська сторона наростила застосування обмежувальних заходів щодо українського експорту. Набір таких заходів є різним.

Використовуються як традиційні обмеження (антидемпінгові розслідування, претензії до якості сільськогосподарської продукції та заборона імпорту щодо окремих товаровиробників), так і нові (застосування профілів ризику, що приводить до суцільної перевірки товарів, повна заборона експорту для окремих виробників – молочної, кондитерської, тваринницької продукції та цілої галузі – рослинництва, зупинка діяльності російських підприємств з українськими інвестиціями, блокування роботи українських перевізників через невизнання їх міжнародних документів).

Хоча причини обмежувальних заходів були в основному політичними (намагання силовими засобами утримати Україну від підписання Угоди про асоціацію з ЄС - як мінімум, як максимум - втягнути в Митний Союз), в багатьох випадках підставою для запровадження заходів стало недотримання українськими виробниками вимог технічних регламентів і стандартів якості (молочна та тваринницька продукція), непродумана маркетингова політика (масовані поставки за демпінговими цінами), невиконання контрактних зобов’язань (використання старих конструктивних елементів). Тобто всі існуючі затяжні «хвороби» української економіки які стосуються відсутності належних інвестицій в модернізацію виробництва, намагання виробляти дешеву, мало конкуренту та низької якості продукцію, яка може бути реалізована «невибагливим» споживачами країн СНД, Азії та Близького Сходу повністю відобразились при експорті до РФ.

Обмеження, бойові дії на сході України, політика імпортозаміщення з боку РФ (створення власних товарів, які були традиційною статтею експорту до РФ – труби, залізничні вагони), а також переорієнтація українських товаровиробників на нові ринки призвели до різкого падіння українського експорту до РФ за 7 місяців 2014 року на 25% порівняно з аналогічним періодом минулого року.

1. В умовах коли російський ринок, для деяких виробників є фактично єдиним для збуту української продукції, такий стан справ несе значні ризики, як для окремих національних товаровиробників, так і для економіки України в цілому, враховуючи, що обмежувальні заходи з боку РФ націлені не на окремі галузі, а мають на меті погіршення стану всієї економіки. 

За різними оцінками експорт українських товарів до РФ дорівнює 8-10% ВВП. В разі якщо протягом 2014 року буде втрачено 50% українського експорту на російський ринок, додаткове падіння ВВП України складе біля 3,5%, а кількість робочих місць може скоротитись на 200-300 тис.. В регіональному вимірі, для ряду областей втрати експорту вже перейшли 50% межу (Полтавська, Київська, Тернопільська) і матимуть значний вплив на економічний розвиток регіонів.

Крім того існують ризики для України в фінансовій сфері, оскільки існує суттєва концентрація заборгованості вітчизняних в банках в основному з російським капіталом. Таким чином, банки-кредитори здатні впливати на економічні рішення позичальників, а відтак – на ситуацію в реальному секторі економіки України в цілому.

1. В найближчій перспективі можна прогнозувати лише погіршення ситуації та продовження скорочення українського експорту, запровадження російською стороною підвищених мит на імпорт українських товарів, в зв’язку з підписанням Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Російська сторона дозволить «безпроблемне» постачання на свій ринок лише продукції, яка або не має аналогів в російській промисловості (в першу чергу подвійного призначення), або є сировинного характеру.

Також можливим варіантом є встановлення повного ембарго на поставки українських товарів до РФ.

1. В середньостроковій перспективі (в разі обопільного намагання розв’язати політичну кризу) першочерговими економічними інтересами РФ в Україні в основному будуть питання, які відображені в документах підписаних в грудні 2013 року, під час шостого засідання українсько-російської міждержавної комісії.

Окремо стоїть питання розв’язання «третьої» газової кризи, яка на відміну від двох попередніх є набагато глибшою, має не тільки політичні ознаки, а вже фактично є україно-європейською з однієї сторони та російською з іншої. До того ж, вперше вона буде розглядатись в юридичній площині  в Стокгольмському арбітражі. ЇЇ наслідки (для економіки України та Газпрому), а також час завершення на сьогодні порахувати не можливо.

Аналогічно не можливо прогнозувати і позицію країн Митного Союзу, яких РФ активно намагається втягнути в свій формат торговельних стосунків з Україною.

1. За таких умов в України не залишається іншого шляху як:

1.      Розпочати позовну роботу щодо неправомірних дій РФ в рамках СОТ (незалежно від часу розгляду суперечок) для отримання позитивних для України висновків апеляційних органів організації. В довгостроковій перспективі залишити ринку РФ частку 10-15% в загальному українському експорті .

2.      Продовжувати політику диверсифікації ринків збуту українських товарів та нарешті запровадити механізми підтримки експортерів (створення агентства страхування експорту, відшкодування відсоткових ставок по кредитах).

3.      Перейти від розгляду Угоди про асоціацію з ЄС, як політичного проекту до практичної імплементації її положень (в першу чергу в частині техрегламентів і стандартів).

4.      Проводити політику «здорового» протекціонізму по захисту внутрішнього ринку та використання в інфраструктурних проектах в першу чергу товарів українського виробництва. Запровадити тимчасовий імпортний збір на товари, які виробляються в Україні (продовольство, хімія, металургія, деякі види побутових товарів). Такий захід в умовах воєнних дій та критичного стану української економіки може бути обґрунтовано в СОТ.

5.      Здійснити поступове переведення рахунків українських підприємств з часткою державної власності з банків з російським капіталом в інші найбільш стійкі українські банки, що запропонують найкращі умови обслуговування на конкурсних засадах.